Віра Григорівна Матковська народилася у східно-подільському містечку Гайсині на Вінниччині у багатодітній сім’ї. У дитинстві на родинні свята чи урочисті події колекціонерка разом із своєю сестрою одягали вишиті мамою сорочки. Як родинну реліквію зберігає сім’я Матковських вишиту безрукавку («горсетик»), який мама придбала ще у 1950-х роках, відпочиваючи у Моршині.

Закінчивши середню школу, Віра вступила до Київського технологічного інституту. Згадує, що тоді, в 1970-х роках, серед молоді досить модно було носити якісь елементи народного одягу: сорочки, кептарики до джинсів чи спідниць. Вона сама в такому одязі ходила на лекції, до театру. Особливо “франтові” були ті, хто мав речі з “бабусиної скрині”, але таких було дуже мало. Здебільшого одягали сучасні вишиті блузки чи сорочки.

Після закінчення інституту Віра з чоловіком Анатолієм (теж подолянин з Кам’янця-Подільського) отримали скерування у Тернопільську область. По приїзді молоде подружжя потрапило на місцевий мистецький фестиваль “Золота осінь” у Борщові й, за словами Віри, “ахнули”: такого дива їм ще не доводилося бачити. Самодіяльні мистецькі колективи красувалися у традиційних костюмах: що не село – свої сорочки, ніби однакові, але такі різні! Віра сама вишивала, бо ще мама привчила її з сестрою до цього, але Тернопілля зачарувало її. “От тоді все й почалося”, – говорить вона, коли її питають, як стала колекціонером. Хоча не погоджується застосовувати цього визначення до себе: “Ну який я колекціонер. Це мій настрій, бажання, моя любов, це мій світ...”.

Детальніше – за посиланням.